Класна година «Я – громадянин України» Клас святково прикрашений. Урок (класна година) проводиться у формі живої газети. На дошці плакати із державними символами України, записана тема класної години, дата та епіграф: Ні, не згине Україна! Відродиться мила. Свій народ вона до щастя Піднесе на крилах. Учитель. Сьогодні на класній годині я пропоную вам видати нашу власну газету, газету трохи незвичайну — живу Ви самі станете її видавцями, будете її видавати. Тема нашої газети записана на дошці (зачитується назва та епіграф). Отже, за справу Слово головному редакторові. Головний редактор. Дійсно, важка справа видавати газету. Головне в газеті що? Правильно, це передова стаття. До кого ж звернутися за допомогою? Звичайно, до наших журналістів. Час їм братися за роботу. Отже, відкриваємо першу сторінку нашої газети. 1 сторінка 1 журналіст Я украинец — до седьмых колен. Прапрадед мой шелками шит на Сечи. И ни чужбина, ни турецкий плен Его казацкой не лишили речи. 2 журналіст Мне этот клад передавал отец, И мама с молоком передавала, И пил я нежность из родных сердец. И их любовь стихом во мне звучала. 3 журналіст. Уже більше 15 років Україна — незалежна самостійна держава. У нас є свій прапор, герб, гімн і Конституція — основний закон нашої держави. Багато робиться для того, щоб наша країна могла на рівних сусідити і взаємодіяти з іншими державами. Але справді незалежною будь-яка держава може стати лише тоді, коли кожна людина із гордістю вважає себе її рівноправним членом. Коли кожен житель України зрозуміє це, відчує серцем, наповниться особливим почуттям гордості, усвідомить свою відповідальність перед країною, знайде своє місць у її житті і скаже з гідністю: «Я — громадянин України», тільки тоді наша країна буде істинно незалежною. І від нас сьогодні залежить, коли це буде. 4 журналіст. Нам незабаром має бути відповідати за життя нашої країни. Адже недарма говориться: «Держава будується не в майбутньому вона будується сьогодні». Ми своїми знаннями, своєю працею маємо доводити свою любов до держави. Хочеться вірити, що ми зуміємо зробити це гідно, щоб не стидаючись, кожен міг би сказати: «Я — громадянин України». Головний редактор. Спасибі! Я сподіваюся, що мої однокласники гідно нестимуть ім’я українців і багато чого зроблять у майбутньому для її блага. А тепер друга сторінка нашої газети. Слово нашим кореспондентам. 2 сторінка Виходять два чоловіки з мікрофонами, проводять бліц-інтерв’ю з учнями. Ставлять короткі питання (принцип «вільний мікрофон») і одержують короткі відповіді. Бажано залучити до розмови якнайбільше учнів. 1. Як ви розумієте значення слова «громадянин»? 2. Як ви думаєте, що потрібно для того, щоб відчувати себе громадянином своєї країни? 3. Чи обов’язково для громадянина України знати сою історію, національну мову, гімн? 4. Ви пишаєтеся, що ви громадяни України? (Якщо відповідь «ні», можна поставити додаткові запитання: Чому? Громадянином якої країни ви б хотіли бути?) 5. Чи вірите ви, що Україна стане процвітаючою державою? Що для цього необхідно? 6. Чи може наша держава упоратися з цим самостійно? Чи потрібна допомога інших держав? 7. Як ви розумієте вислів «Держава будується не в майбутньому, а сьогодні»? 8. Яким може бути ваш внесок у зміцнення держави? Головний редактор. Дякуємо усім за відповіді. А тепер наша літературно-музична сторінка. 3 сторінка (Звучить музика.) 1 ч и т е ц ь. Людина залишається справжньою людиною в усіх духовних вимірах, доки в її серці живе пам’ять про той куточок землі, де вона народилася. (Музика стихає.) Моя Україно! Я чую твій голос, Пшеничний твій колос У душу мені засіває зерно, Моя Україно, Колиско-калино, Пізнати тебе Мені щастя дано. 2 читець. Україна — це рідний край, наша земля із багатовіковою історією, щедрою природою, чарівною піснею і мудрими, талановитими людьми. Неповторною красою чарують нас її тихі води, ясні зорі, задушевні пісні. «Рідна моя, Україно!...» — як багато в цім тепла, любові, ніжності. Україно! Ти для мене диво! І нехай пливе за роком рік, Буду, мамо, горда і вродлива 3 тебе дивуватися повік... 3 читець. А голос душі народної — це пісня. Поетичний вияв працелюбної і співучої далі, образне втілення його історії, мрій і прагнень. Вона така ж нездоланна і безсмертна, як і той народ, що її породив. У пам’яті народній зберігаються пісні. Вони наша духовна основа, наша частка. Вони живі доки, поки живий народ. (Дівчата співають народну пісню.) 4 читець Люблю я в рідному краю І перші проліски в гаю, І щедре сонечко в блакиті. Пропахли вітром колоски — таке безмежне поле, I хліб, і ті стежки, якими вранці я йду до школи. Люблю країну я свою: Вона найкраща в цілім світі. 5 ч и т е ц ь. Любіть землю! Любіть працю. Від кожного з нас залежить, яким буде його майбутнє. Любити це означає працювати і творити в ім’я рідній землі. Люби людину на землі Та землю рідну і єдину в серці, Й в небі журавлів, Світанки, й в полі тополину 6 ч и т е ц ь. Україні потрібні справжні господарі, які будуть робити все для того, щоб розквітала вона. Лише чесна і самовіддана праця може зробити кожного з нас щасливим, праця для блага рідного народу, нашої України. Ти знаєш, що ти — людина? Ти знаєш про це чи ні? Сьогодні усе для тебе — Озера, гаї, степи. I жити спішити треба, Кохати спішити треба — Гляди ж не проспи! 7 читець. Життя іде. Барвистими маминими рушниками стеляться в широкий світ дороги. Дорослішають діти, сивіють матері — такий закон життя, але ніколи не старітиме наша квітуча українська земля, її майбутнє у ваших руках. 8 читець. Пролетять над нами лебеді дитинства і прощально помахуючи крилами, зникнуть за обрієм. Нам обирати майбутнє. I яким воно буде — залежить від нас. 7 читець Hi, не згине Україна 8 печальній долі. Mи відродимо землю предків Для кращої долі. 8 читець Розбудуємо, уквітчаємо, Україну гідно, Чим пишається кохана Примножимо плідно. 9 читець Hi, не згине Україна, Відродиться мила. Свій народ вона до щастя Піднесе на крилах! Будь вічно молода і щаслива, радуй щасливими голосами дітвори, золотою пшеницею, синім небом, наша країно! Усі по черзі. Любіть Україну, любіть свій край, бережіть його, плекайте. Нема життя без України, бо Україна — це доля, яка випадає раз на віку, бо Україна — це мати, яку не обирають, як і долю, бо Україна — це пісня, яка вічна на цій землі. 4 сторінка Головний редактор. От і закрито ще одну сторінку нашої газети, залишилася остання сторінка. За традицією це розважальна сторінка. На ній звичайно пропонуються кросворди, тести, анкети. I ми пропонуємо вам невеличку вікторину пов’язану з історією нашої держави. (Проводиться вікторина, підбиваються її підсумки, оголошуються переможці.) Учитель підводить підсумки класної години, дякує усім за участь.